Ну, знаєте, в армії свій сленг. Я за 6 років його вивчив і ледь відучився.
Отже, ближче до теми донорства. Я здавав кров і раніше.
То курсантом в наказовому порядку, то родичеві, то по смс прохання знайомого для якоїсь дитини.
І ось реклама мобільного оператора мене спонукала ще раз піти і здати кров.
Телефоную на номер з реклами — потрапляю на розважальний сервіс а-ля 1 хвилина — 10 гривень.
Мабуть, додзвонитися може тільки абонент оператора.
Але у мене в офісі є мега оператор Христина, вона мені дала всі контакти. Жовтнева лікарня/Олександрійський шпиталь, 8:30.
ППК (пункт переливання-крові) гнітюче старий, але з санітарної точки зору чистий, теплий.
І як не соромно «чинухам» їздити на бронемашинах по 300.000 €, а в центральній лікарні меблям років 30! Я не перебільшую.
— Здрастє )
— Приходьте через годину.
— Спасибі. Буду.
Холодно на вулиці. Вітер. Слизько. Попив чай. Прийшов знову.
— Ось Вам анкети.
Заповнив. Анкет багато.
— Курите?
— Ні.
— Алкоголь пили?
— Ні.
— А вчора?
— Ні.
— А взагалі?
— Не п'ю взагалі.
— Гаразд...
— Так і є.
Опитування вялотекуще триває.
У пункті переливання крові аж... я один.
— Непритомність, травми, операції?
— Ні.
— Облік, хронічні...?
— Ні.
.....
Покликали психолога. Запросили в окремий кабінет. Оглянули з ніг до голови. Я в костюмі, краватці, туфлях на шкіряній підошві, як в «З легким паром».
— Курите?
— Ні.
— Алкоголь пили?
— Ні.
— А вчора?
— Ні.
.....
Все ті ж самі питання.
Щось написала. Вийшла в коридор.
Чую, каже комусь: «та ніби нормальний донор».
— Кому кров здаєте?
— Кому потрібно.
— Тобто це просто так?
— Так.
Знову вийшла.
....
Одягнули в халат. Бахіли. Поклали.
Оздоблення келії архі аскетичне.
Джгут.
Качайте.
Голка у вену. Пішов процес.
Сестричка акуратна, молоденька і чистенька питає:
— Курите?
— Ні.
— П'єте?
— Ні.
....
Питаю, — а навіщо Ви знову мене про це питаєте? Я вже відповів на всі ці питання...
— А як нам знати, що Ви не відключилися? Кажіть щось.
Я вирішив, що питати буду я.
— Багато людей здають кров?
— Ні.
— Скільки?
— Іноді 0, іноді 15
-15??!!
— Це не багато, але півдня потребує. І то, це одна фірма до нас групами приходить.
— А кров реально потрібна?
— Так. Особливо 4-.
— Якої багато?
— Ніякої не багато. Більше 2+.
Закінчили.
Акуратно змазали. Заклеїли.
— Посидьте спокійно. Духи потрібні?
— Це Ви про нашатир, — я здогадався, — ні. Спасибі. Піду.
— Довідка потрібна?
— Так.
— Заходьте не раніше, ніж через 2 місяці.
— Ремонт б вам.
— Так. Потрібен. Ми робимо за свої гроші!
— Що, за свої?
— Так. З 1400 гривень відкладаємо, наймаємо майстра.
Скотство якесь. Але, це вже інша тема.
До чого весь цей текст?
Якщо у Вас є час і здоров'я, не поспішайте покурити, провести ніч на дискотеці з чарками. Не вбивайте своє здоров'я і не пускайте на вітер емоції. Станьте донором.
Друзі, я — донор.
Це не страшно.
Це потрібно.
Якщо потрібні деталі — все розповім, хоча і в інеті є все.
Запитуйте!
Доброго дня.